Різні епохи – різні покоління

У даному нарисі, використовуючи лише документальні дані, хочу епізодично показати роботу колективу Користівської ЗШ І-ІІІ ступенів з 1923 року. Беручи до рук пожовклі від часу документальні матеріали, невимушено потрапляєш в історію школи того часу, історію життя поколінь, історію держави.

Тримаючи в руках дані матеріали, переді мною з’являється образ вчителя-ентузіаста, людини-фаната, який переймався історією селища, людськими долями і складав папірець до папірця для майбутніх поколінь. Сьогодні хочеться згадати і пом’янути добрим словом Якуніна Петра Івановича, вчителя фізичної культури, і низько вклонитися йому за титанічну роботу і зібрані та збережені матеріали про школу, селище, а також його мешканців. На сьогодні – це скарб історичної спадщини.

А ось щоденник-літопис №1 піонерської дружини ім. А.П.Гайдара Користівської середньої школи за 1969 -1970 навчальний рік. Цей літопис охайно і розбірливо писався рукою старшої піонервожатої Іващенко Валентини Григорівни. Гортаючи щоденник, сторінка за сторінкою, мимоволі приходиш до висновку: люди жили насиченим, колоритним життям, виховуючи підростаюче покоління.

Давайте разом завітаємо в Користівську школу 30 серпня 1969 року, що ж тут відбувається…

«… Сьогодні у школі дуже шумно. З посмішками крокують учні на урочисту лінійку, присвячену початку нового навчального року. Року ювілейного! Звучить музика… Піонери, комсомольці, школярі, жовтенята шикуються на лінійку. Шум, сміх, вигуки….., та враз стає тихо. Директору школи товаришу Чалапко Івану Архиповичу рапортує Дибенко О.І. про готовність учнів до проведення лінійки.

Лінійку, розпочато! У відкритих дверях з’являються наші первоклашки. Які вони тільки гарні з букетами квітів. Діток веде класний керівник Яницька В.М., старша піонервожата, викладач музики. Першокласники, пройшовши почесний круг, зайняли почесне місце в строю. На традиційному святі школи були присутні гості: представник РКЛКСМ тов. Зозуля С.М., голова колгоспу ім. Леніна Шульга О.Т., члени батьківського комітету, наші випускники, батьки. Дітей вітали зі святом, початком нового навчального року. Урочисту лінійку закінчено. Виносять прапори школи, прапор УРСР, прапор дружини. Всі учні пішли по першому дзвінку в класи, а учні 1-3 класів - до пам’ятника В.І.Леніну. Тут провели коротенький мітинг, дітки першого класу розповіли про вождя. Клятву на вірність «Заповітам Леніна» зачитала голова ради дружини Куйовда Л.М.

До підніжжя пам’ятника лягли живі квіти, що принесли їх сюди дітки. День закінчили іграми, піснями, танцями….»

У щоденнику описується кожний робочий день, а це ж і історія життя кожної окремо взятої людини. В пам’яті старшого покоління Валентина Григорівна залишилася молодою, веселою, завзятою. Перед її пам’яттю ми низько схиляємо свої голови. Сьогодні справу своєї матусі, справу навчання та виховання підростаючого покоління, продовжує її донька, вчитель початкових класів – Хрієнко (Іващенко) Інна Валеріївна.

Ось до рук потрапляє світлина, датована 1923 роком. Це фото комсомольської організації ст. Користівка. В далекому для нас 1923 році ці люди вирішували важливе для того часу завдання – ліквідацію неписьменності.

На іншому фотознімку, 15 червня 1928 року, Президія виконкому Користівської семирічки ставить завдання – ліквідувати безграмотність - і піднімає питання про будівництво нового шкільного приміщення, оскільки Користівська семирічка знаходилася на другому поверсі старого залізничного вокзалу і вже була неспроможна помістити в своїх стінах велику кількість учнів. Нове ( нинішнє) приміщення школи було збудоване в 1938 році.

А ось світлина – 20 червня 1981 року – з погляду сьогодення, незвичайний історичний день в житті школи – зустріч трьох поколінь – випускників 1941, 1961 та 1981 років.

Охайними алеями школи походжають убілені сивиною випускники колишньої Користівської залізничної школи № 58 буремного 1941 року. Через 40 років покликала до своїх стін рідна школа, щоб кожен зміг проаналізувати свій життєвий шлях, прозвітувати перед школою, вдячно вклонитися вчителям та сказати напутнє слово випускникам 1981 року.

Однією із алей поважно крокує чоловік похилого віку. Знайома постать, знайома хода для випускників 1941 року. Важко впізнати! Адже минуло 40 років розлуки! І раптом всі випускники 41-го кинулися назустріч колишньому директорові школи. Адже це він, Шуригін Федір Павлович, вручав їм атестати про закінчення школи. Незважаючи на свій вік ( 74 роки) він приїхав із Одеси, аби зустрітися зі своїми вихованцями і як не дивно, пам’ятав їх усіх… Обійми, сльози радості; задушевні хвилини спілкування. І народження колективного листа у майбутнє, послання через 6 десятиліть випускникам 2001 року. Його не можна читати без хвилювання і сліз.

«Дорогі випускники Користівської середньої школи ім. А.П. Гайдара 2001-го року!

Ми, випускники 1941 року зібралися сьогодні з нагоди 40-річчя нашого випуску. І ця урочиста подія співпадає якраз з 40-річчям початку Великої Вітчизняної війни ( 1941-1945 р.р.). Коли Ви відкриєте цього листа, щоб прочитати його рядки, багатьох із нас не буде разом з Вами, ми відійдемо в небуття…

Ми – Ваші батьки, діди, прадіди. То ж нехай Вас не дивують наші слова.
Наші біографії прості: рік народження – 1924-й, рік вступу в піонери – 1934-й, в комсомол – 1939-й, в ряди Радянської Армії – 1941-й, в партію – 1945-й...

Згадувати прожиті роки – все рівно, що розповідати про кожний листочок на гілці дерева, їх багато, і всі вони такі різні, як долі людські. Ми, батьки і матері, діди і прадіди будуємо тепер комуністичне суспільство для прийдешніх поколінь, для наших дітей. Ми хочемо, щоб наші діти були щасливими. Ми належимо до покоління, яке в тяжкому 1941 році, ледь закінчивши школу, пішло із зброєю в руках на захист нашої Батьківщини. У полум’ї війни згоріли серця багатьох із нас, тисячі братських могил стоять у тіні дерев. Найдорожче, що є у людини – життя віддали наші однокласники і вчителі за нашу свободу. Ми хочемо, щоб Ви знали їх імена. Називаємо їх поіменно: вчителі – Гладкий Антон Трохимович, Білим Федір Гаврилович, Рижов Василь Маркович, Самойленко Володимир Ананійович, Мар’єнко і інші; учні – Петренко Володимир, Чалапко Микола, Шульга Микола, Гречко Петро, Тарасенко Михайло, Бондаренко Петро…

Пам’ятайте їх імена, бо вони були тут, у вашій школі, сиділи за власними партами, у ваших класах… І захищали вас від ворога в буремні роки війни. Ціною власного життя.

На долю тих, кому судилося повернутися з війни, випала нелегка праця. Із попелу і руїн ми відродили наші фабрики і заводи, побудували нові міста й гідроелектростанції, звели чудові школи, розорали мільйони гектарів цілинних земель.

І ми, і ви, друзі, знаємо, що тільки у сумлінній праці, у навчанні ми збудуємо міцну і багату державу. Набувши більше знань, ви зможете віддати їх на користь народу, на розвиток держави, в якій вам жити! Тож творчих успіхів вам у житті! Збагачуйтесь знаннями, ростіть освіченими і по-справжньому культурними людьми – будівниками нового життя!»

Під посланням із минулого - 54 підписи випускників 1941 року.
Також зберігся лист, написаний 20.06.1941 року, випускницею школи 1941 р. Л.К. Бугайченко – Каргіною. Це звернення до випускників майбутнього 1981 року. А в ньому – мудрі заповіді бути вірними, люблячими синами й доньками своєї Вітчизни. Вчитаймося ж у такі прості, але сповнені життєвого досвіду, мудрості слова: « Від імені випускників школи 1941 року я хочу насамперед побажати вам здоров’я і щастя. Якого ж щастя? – Щастя любити працю для блага Вітчизни. А улюблена праця – незвичайна. Тому що в неї людина вкладає всі свої здібності, душевну радість і красу. І тоді така праця буде обов’язково творчою, вона надихає людину, дає їй сили для високих подвигів…

Шановні друзі! Багато доріг перед вами у цьому самостійному житті. Яку ж із них обрати? Якою стежкою вирушити? На цьому життєвому шляху будуть успіхи і невдачі. Але ніколи не впадайте в розпач! Як би не склалися ваші долі живіть активно, творчо! А справжнє людське щастя – в горінні, в досягненні мети, в невпинному русі вперед.

Не забувайте про школу, повертайтесь до неї, щоб звітувати про свої досягнення. То будуть радісні зустрічі, свято для вас і ваших педагогів, які дали вам крила для орлиного лету…»

Так і далекого 1981 року відбулася зустріч 3 поколінь – випускників 1941, 1961 та 1981 років. Один за одним піднімалися із-за парт сивоголові чоловіки і жінки. У кожного свій шлях, своя доля, та мета одна – праця на благо Вітчизни. Всі виступаючі щиро дякували рідній школі, вчителям, що дали путівку в самостійне життя. А потім і склали листа випускникам 2001 р., своєрідний звіт за свої прожиті роки і поради, наказ молодому поколінню – любити працю, рідну Вітчизну, пишатися, що ми – українці…

Директор школи Правий В.П.
Заслужений працівник освіти України
Вчитель української мови і літератури
Калюта В.О.

Кiлькiсть переглядiв: 21