У безмежному білому мовчанні лежать, присипані снігом, дахи будинків. Стальними кинджалами виблискує перший лід. Хтось прорубує ополонку, і поміж берегами витьохкує і ляскає. Сніг сліпить очі людям і птиці. Щиглики б’ються у вікна, думають, що небо, і летять на городи клювати реп’яхи, збуджено крутячи голівками в жокейських шапочках. Синички в чорних фартушках і жовтеньких светрах вихваляються: «Підсиню небо, підсиню небо». Горобчики мережать хрестиками сніжок, випрошуючи в господарів розвагу.

Щороку кожна людина очікує на зиму, а особливо дітлахи. Це ж іще одна можливість порозважатися граючи в сніжки з друзями чи виліпити сніговика і показати свою художню майстерність або ж з вітерцем проїхатися на санчатах з гірки чи покружляти у вирі танцю на ковзанах.

У нинішньому році Україна потерпає від аномальних температур. Вся земля вкрита білою пухнастою ковдрою снігу, тріщать несамовиті морози. Кожен із нас захищений теплим одягом, маємо змогу грітися в теплих приміщеннях. А чи задумувався хтось про наших пернатих друзів? Адже їм і холодно, і голодно. Учні 8 класу Користівської ЗШ проявили ініціативу і з перших же морозів почали приносити до школи годівнички та корм для синичок, снігурів, дятлів, сойок, горобців, ворон. І в той же день біля дерев у шкільному подвір’ї ми побачили зграю пташок.

Великі справи може творити людина. Людство може і повинно зробити все, щоб зберегти природу.

Боротьба за чисте повітря, за рослинний світ, без якого не існувало б життя на планеті, така ж актуальна, як піклування людей про збереження миру, відвернення руйнівних воєн.

Згадаймо слова письменника Джеральда Даррела: «Пам’ятайте, що у рослин і тварин немає депутатів, за них нікому заступитись, крім нас, людей, які разом з ними заселяють цю планету». Хіба не так?

Класний керівник 8 класу
Права Р.О.

/Files/images/znz/koristvska_zosh/2012_rk/godvnichka/DSCI2127.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 30